English

This document is a listing from the book "Poczet Szlachty Galicyjskiej" (Register of Nobility of Galicja), published in Lviv in 1851 as an official Austrian document.

After first partition of Poland, when Austria took Southern part of the country, the Austrian government decided to confirm privileges of Polish gentry if they would not be contrary to the Emporium laws. The goal was evolution of the gentry to the pattern of the gentry in Austria. The process started in 1775 when by the act of the Emperor the gentry as whole, was divided into classes of magnates and knights.

In order to take an advantage on the privileges of the knighthood it was necessary to prove one’s nobility. Everyone, who wanted his nobility to be certified or granted, must have submit a record(s) showing that he was a member of the class, coat of arms and a proof that his family owned lands in the Republic or was able by old laws to have the lands.

In spite of setting a deadline for these procedures, the Polish gentry did not rush for obtaining certificates. It was a chief reason that the government policy was modified. In 1782 the authority of reviewing and approving records was delegated to the Town and County Courts remaining from pre-partition times. In 1782 the authority was given to the special commission appointed by the government (Wydział Stanów).

Every nobleman after proving his knighthood must have record his data into Majestic Books or Record of Gentry. Registry of Nobility of Galicia and Bukovina issued in 1857 by Agenor, count Gołuchowski, lieutenant of Galicia, was a roll of gentry, certified and recorded in Record of Gentry. The column on the left shows the name and cognomen, the column on the right tells in which court and in what year they showed their proof of belonging to a higher class of society of former multinational Poland.

Polish

Ten dokument to spis z książki „Poczet Szlachty Galicyjskiej” (Rejestr Szlachty Galicji), opublikowanej we Lwowie w 1851 roku jako oficjalny dokument austriacki.

Po pierwszym rozbiorze Polski, kiedy Austria zajęła południową część kraju, rząd austriacki zdecydował się potwierdzić przywileje polskiej szlachty, o ile nie były one sprzeczne z prawami cesarstwa. Celem była ewolucja szlachty według wzorców szlachty austriackiej. Proces rozpoczął się w 1775 roku, gdy na mocy aktu cesarza szlachta jako całość została podzielona na klasy magnatów i rycerzy.

Aby skorzystać z przywilejów stanu rycerskiego, konieczne było udowodnienie swojego szlachectwa. Każdy, kto chciał, aby jego szlachectwo zostało potwierdzone lub nadane, musiał przedstawić dokumenty wykazujące, że należy do tej klasy, herb oraz dowód, że jego rodzina posiadała ziemie w Rzeczypospolitej lub zgodnie z dawnymi prawami mogła je posiadać.

Pomimo wyznaczenia terminu na te procedury, polska szlachta nie spieszyła się z uzyskaniem certyfikatów. Był to główny powód modyfikacji polityki rządu. W 1782 roku uprawnienia do przeglądu i zatwierdzania dokumentów zostały przekazane sądom grodzkim i ziemskim pozostałym z czasów przedrozbiorowych. W 1782 roku uprawnienia te przyznano specjalnej komisji powołanej przez rząd (Wydział Stanów).

Każdy szlachcic po udowodnieniu swojego rycerstwa musiał zapisać swoje dane w Księgach Majestatu lub Rejestrze Szlachty. Rejestr Szlachty Galicji i Bukowiny wydany w 1857 roku przez Agenora, hrabiego Gołuchowskiego, namiestnika Galicji, był spisem szlachty potwierdzonej i zapisanej w Rejestrze Szlachty. Kolumna po lewej stronie pokazuje nazwisko i przydomek, kolumna po prawej stronie wskazuje, w którym sądzie i w którym roku przedstawiono dowód przynależności do wyższej klasy społecznej dawnej wielonarodowej Polski.

Ukrainian

Цей документ є списком із книги «Poczet Szlachty Galicyjskiej» (Реєстр шляхти Галичини), опублікованої у Львові в 1851 році як офіційний австрійський документ.

Після першого поділу Польщі, коли Австрія захопила південну частину країни, австрійський уряд вирішив підтвердити привілеї польської шляхти, якщо вони не суперечили законам імперії. Метою була еволюція шляхти за зразком австрійської шляхти. Процес розпочався у 1775 році, коли за указом імператора шляхта загалом була поділена на класи магнатів і лицарів.

Щоб скористатися привілеями лицарського стану, необхідно було довести своє шляхетство. Кожен, хто хотів, щоб його шляхетство було підтверджено або надано, мав подати документи, які показували, що він належить до цього класу, герб та доказ того, що його родина володіла землями в Речі Посполитій або за старими законами могла їх мати.

Незважаючи на встановлення терміну для цих процедур, польська шляхта не поспішала з отриманням сертифікатів. Це була головна причина модифікації політики уряду. У 1782 році повноваження щодо перегляду та затвердження документів були передані гродським і земським судам, що залишилися з часів до поділів. У 1782 році ці повноваження були надані спеціальній комісії, призначеній урядом (Wydział Stanów).

Кожен шляхтич після доведення свого лицарства мав записати свої дані до Величних книг або Реєстру шляхти. Реєстр шляхти Галичини та Буковини, виданий у 1857 році Агенорем, графом Голуховським, намісником Галичини, був списком шляхти, підтвердженої та записаної до Реєстру шляхти. Колонка зліва показує прізвище та прізвисько, колонка справа вказує, в якому суді та в якому році було представлено доказ належності до вищого класу суспільства колишньої багатонаціональної Польщі.